• Home
• Get Started
• What Are Capital Controls

Що таке валютний контроль?

Контроль за капіталом — це обмеження, накладені урядом на переміщення грошей через кордони, спрямовані на регулювання стабільності валюти, торгових балансів та фінансових потоків. Вони впливають на фізичних осіб, бізнес та інвесторів у всьому світі — і у 2025 році вони стають дедалі актуальнішими, оскільки уряди досліджують нові інструменти, тоді як Bitcoin надає децентралізовану альтернативу.

Досліджуйте світ децентралізованих фінансів і керуйте своїми криптовалютами безпечно за допомогою самостійного зберігання у додатку Bitcoin.com Wallet.

Що таке валютний контроль? - Визначення, типи, реальні приклади та їх зв'язок із Біткоїном

Валютний контроль — це урядові обмеження на переміщення грошей через кордони, які використовуються для регулювання стабільності валюти, інвестицій та фінансових потоків.

Огляд

Валютний контроль — це заходи, які уряди вводять для регулювання потоків грошей та інвестицій в країну або з неї. Вони можуть застосовуватися до фізичних осіб, компаній та фінансових інституцій і використовуються для впливу на вартість валюти, захисту внутрішніх галузей або стабілізації економіки під час кризи.

Останніми роками валютний контроль знову привернув увагу — не лише на ринках, що розвиваються, але й у розвинених економіках, таких як Сполучені Штати, — як потенційний інструмент для формування торгових балансів та захисту внутрішніх галузей. Деякі макроекономічні аналітики вважають, що в найближчі роки валютний контроль може відіграти важливу роль у глобальних фінансах, з суттєвими наслідками для інвесторів, бізнесу та користувачів криптовалют.

Для отримання додаткового контексту про фінансову свободу, ознайомтеся з нашими посібниками про незупинні гроші та опір цензурі.

Історичне використання валютного контролю

Валютний контроль — не сучасний винахід. Вони були поширені в середині 20-го століття, особливо за Бреттон-Вудської системи (1944–1971), коли більшість великих економік використовували їх для управління валютними курсами та підтримки фінансової стабільності.

Навіть розвинені економіки, такі як Сполучене Королівство та Сполучені Штати, в різні часи вводили обмеження на транскордонні потоки капіталу. Після 1970-х років багато країн послабили або зняли їх на користь фінансової лібералізації, але вони залишаються широко використовуваними на ринках, що розвиваються, і можуть знову з'являтися в розвинених економіках під час криз — як це було в Ісландії (2008) та Греції (2015).

Чому уряди використовують валютний контроль

Уряди впроваджують валютний контроль з економічних, фінансових та політичних причин:

1. Стабілізація валютних курсів
Обмежуючи відтік капіталу, контроль знижує тиск на зниження курсу валюти під час нестабільності. Наприклад, обмеження можливості конвертувати місцеві гроші у іноземні валюти може уповільнити девальвацію. Дізнайтеся про інфляцію та як вона знижує купівельну спроможність.

Приклад: У 2015 році Греція обмежила зняття грошей з банкоматів до €60 на день, щоб уповільнити відтік євро під час кризи заборгованості.

2. Запобігання валютним кризам
Валютний контроль може стримувати спекуляції проти валюти, знижуючи ризик раптових обвалів та відновлюючи довіру ринку.

Приклад: Малайзія в 1998 році запровадила суворий контроль під час Азійської фінансової кризи, допомагаючи стабілізувати рінггіт і уникнути позик МВФ.

3. Управління економічною нестабільністю
Регулюючи вхідні та вихідні потоки, уряди намагаються знизити вплив глобальних потрясінь на свою внутрішню економіку.

Приклад: Бразилія використовувала податки на іноземні вхідні інвестиції, щоб управляти спекулятивними "гарячими грошима" і знижувати ринкову волатильність.

4. Захист внутрішніх галузей
Обмеження на іноземні інвестиції можуть запобігти спекулятивним бульбашкам у нерухомості, банківській справі чи інших стратегічних секторах.

Приклад: Китай обмежує іноземне володіння у ключових галузях, таких як банківська справа, енергетика та телекомунікації, щоб зберегти внутрішній контроль.

5. Збереження валютних резервів
Обмеження відтоку капіталу з країни допомагає підтримувати резерви, необхідні для імпорту, платежів за боргами та захисту валюти.

Приклад: Аргентина, станом на 2025 рік, дозволяє мешканцям купувати лише $200 USD на місяць у іноземній валюті, щоб захистити скорочені резерви.

6. Політичні міркування
Контроль також може служити політичним цілям — наприклад, обмеження доступу до іноземних ринків або обмеження потоку грошей до певних груп або суперницьких держав.

Приклад: під час санкцій такі країни, як Росія та Іран, посилили валютний контроль, щоб запобігти відтоку валюти та підтримати внутрішню ліквідність.

7. Збір податків та регулювання
Валютний контроль полегшує моніторинг і оподаткування транскордонних потоків, а також може бути виправданий як інструмент боротьби з відмиванням грошей або незаконною фінансовою діяльністю (хоча їх ефективність є предметом дискусій).

Приклад: Індія вимагає звітності та схвалення для багатьох великих вихідних переказів у рамках своєї Лібералізованої системи переказів, частково для відстеження податкової відповідності.

Типи валютного контролю

Контроль вхідних потоків — заходи, що обмежують або обкладають податками іноземні гроші, що надходять до країни, часто для запобігання зміцненню валюти або перегріву на ринках активів.

Контроль вихідних потоків — заходи, що обмежують або обкладають податками переміщення внутрішнього капіталу за кордон для захисту резервів або запобігання відтоку капіталу.

Звичайні інструменти включають:

• Ліміти на транзакції — обмеження на покупки іноземної валюти або зняття за кордоном.
• Обмеження на обмін валют — вимога схвалення центрального банку для конвертації валюти понад певні суми.
• Обмеження на інвестиції — заборони або обмеження на іноземне володіння в стратегічних секторах, таких як енергетика, банківська справа або нерухомість.
• Податки та збори — річні або транзакційні податки на іноземні активи.
• Повні заборони — заборона певних транскордонних переказів або інвестицій.

Інші механізми, що можуть використовувати уряди, включають:

• Подвійні обмінні курси — встановлення окремих офіційних та ринкових курсів для контролю доступу до іноземної валюти.
• Обов'язкова репатріація прибутків — змушення експортерів конвертувати доходи від іноземної валюти в місцеву валюту в рамках встановленого часу.
• Вимоги до збереження — вимога утримувати частину іноземних вхідних потоків в резерві або на безпроцентних рахунках.

Правові та відповідності міркування

Валютний контроль зазвичай впроваджується через офіційну політику уряду або центрального банку, що надає їм повну юридичну силу всередині країни. Вони можуть бути:

• Постійними політичними інструментами — закріпленими в монетарних та інвестиційних регламентах країни.
• Тимчасовими екстреними заходами — запровадженими під час криз, але іноді продовженими на роки.
• Цільовим контролем — що застосовується лише до певних класів активів, галузей або контрагентів.

Забезпечення дотримання зазвичай здійснюється через:

• Банківську систему — моніторинг і блокування транзакцій, що порушують обмеження.
• Бюро обміну валют — вимога схвалення для великих валютних конверсій.
• Митні та прикордонні агенції — обмеження на переміщення великих сум готівки.

Порушення валютного контролю може нести важкі покарання, включаючи штрафи, конфіскацію активів або кримінальні звинувачення. З цієї причини кожен, хто використовує альтернативні канали, такі як криптовалюта, для переміщення грошей через кордони, повинен розуміти місцеві юридичні ризики.

Реальні приклади валютного контролю

Поточні приклади:

• Китай (триває) — громадяни стикаються з жорстким річним лімітом в $50,000 USD еквіваленту на конвертацію в іноземну валюту для управління відтоком капіталу та стабілізації юаня.
• Аргентина (2025) — мешканцям обмежено купівлю $200 USD на місяць в іноземній валюті для захисту резервів.
• Нігерія (триває) — обмеження на зняття доларів США та платежі за імпорт сприяють активному паралельному ринку валют.
• Ефіопія (триває) — жорсткі обмеження на доступ до іноземної валюти для збереження дефіцитних резервів.

Історичні приклади:

• Малайзія (1998) — ввела масштабний контроль під час Азійської фінансової кризи для стабілізації рінггіт та уникнення позик МВФ.
• Ісландія (2008–2017) — запровадила контроль після краху банківської системи для захисту крони та зупинки швидкого відтоку; обмеження тривали майже десятиліття, перш ніж були зняті.
• Кіпр (2013) — обмежив зняття грошей у банках (максимум €300/день) та перекази за кордон, щоб запобігти відтоку капіталу під час фінансової кризи.
• Греція (2015–2019) — обмежила зняття грошей з банкоматів до €60/день та міжнародні перекази під час кризи заборгованості.
• Аргентина (2001–2015) — підтримувала різні обмеження для вирішення нестабільності та девальвації, але за рахунок зниження іноземних інвестицій.
• Венесуела (2003–2019) — управляла державною системою обмінних курсів, яка спричинила один з найбільших в світі чорних ринків для доларів США.
• Індія (2016) — під час демонетизації тимчасово було введено обмеження на зняття готівки та обмін валют для запобігання діяльності чорного ринку.

Глобальний огляд: середовище валютного контролю

Хоча валютний контроль значно варіюється за масштабом та виконанням, країни зазвичай поділяються на три широкі категорії:

*Навіть у відкритих економіках, цільовий або тимчасовий валютний контроль може бути введений в екстраординарних обставинах.

Валютний контроль vs. тарифи: політичні дебати

Традиційно уряди вирішують торгові дисбаланси через тарифи (податки на імпорт). Але тарифи можуть бути політично непопулярними, якщо вони підвищують ціни для споживачів і порушують ланцюги постачання.

Деякі економісти, включаючи тих, на яких посилається Артур Хейс, стверджують, що валютний контроль може досягати схожих цілей, націлюючись на профіцит рахунку капіталу — іноземні гроші, що надходять у активи країни. Наприклад, щорічний податок у 2% на іноземні вкладення у акції, облігації та нерухомість може стримувати надмірні вхідні потоки, зменшувати залежність від іноземного капіталу та заохочувати внутрішні інвестиції без негайного підвищення цін для споживачів.

Цей підхід обговорювався в контексті торговельної політики США як альтернатива широким тарифам на імпортовані товари.

З макроекономічних окопів

Останні обговорення серед глобальних макроекономічних аналітиків відродили інтерес до валютного контролю як політичної альтернативи тарифам.
Один з високопрофільних аргументів, викладений Артуром Хейсом і підтриманий іншими економістами, такими як Майкл Петтіс і Стівен Міран, передбачає:

• Тарифи зазвичай швидко підвищують споживчі ціни, що робить їх політично непопулярними та часто неефективними, якщо не застосовуються рівномірно до всіх торгових партнерів.
• Валютний контроль - наприклад, щорічний податок у 2% на іноземні вкладення у акції, облігації та нерухомість - може зменшити залежність від іноземного капіталу без негайного порушення споживчих ринків.
• Такий підхід може з часом послабити внутрішню валюту, підвищуючи конкурентоспроможність експорту та заохочуючи внутрішнє виробництво.
• Дохід від таких заходів може бути перенаправлений у внутрішні податкові скорочення або соціальні програми, що робить політику більш привабливою для виборців.

Хейс та інші також підкреслюють, що якщо валютний контроль стане більш поширеним, інвестори можуть шукати "бездержавні" сховища вартості, такі як золото та Біткоїн - активи, які важче обмежити через кордони.

Ця перспектива адаптована з макрокоментарів Артура Хейса за травень 2025 року про торгові потоки, валютний контроль та стабільність валюти.

Теорія киплячої жаби

Один з ризиків введення валютного контролю в країні з резервною валютою, такій як Сполучені Штати, полягає в ринковому шоці. Якщо його впровадити

Чи може біткоїн обійти валютний контроль?
Біткоїн та інші криптовалюти можуть переміщуватися через кордони без центрального схвалення, що робить їх стійкими до традиційного валютного контролю. Однак, уряди можуть обмежити доступ до бірж або накласти правові санкції на осіб, які використовують криптовалюту для обхід правил.

Які країни мають суворий валютний контроль у 2025 році?
Китай, Аргентина, Нігерія та Ефіопія сьогодні зберігають одні з найсуворіших контролів, тоді як Індія, Південна Корея та Південна Африка застосовують помірні обмеження. Більшість розвинених економік, таких як США та Великобританія, залишаються відкритими, але можуть запровадити цільовий контроль під час криз.

Дізнайтеся про біткоїн-гаманці та як створити один, а також як купувати та продавати біткоїн